| dc.description |
Розглянуто методологічні підходи й особливості оцінювання діяльності науково-дослідних установ у країнах колишнього СРСР. Так, у Республіці Казахстан, згідно з “Методикою оцінки діяльності суб’єктів наукової та (або) науково-технічної діяльності”, кожен показник віднесено до певного блоку, передбаченого у “Рейтинговому аркуші суб’єкта”. Значущість показників у блоках регулюється ваговими коефіцієнтами. Якість наукової та науково-технічної діяльності визначається підсумовуванням інтегральних оцінок за всіма блоками. Відповідно до загальної кількості отриманих балів, комісією приймається рішення щодо рекомендації суб’єкта науково-технічної діяльності до акредитації. У Республіці Вірменія для розподілу базового фінансування наукових установ використовують рейтингову модель оцінювання результатів їх діяльності. Оцінювання відбувається за сімома критеріями, представленими показниками, за якими обчислюється коефіцієнт оцінки ефективності наукової діяльності установи. При цьому оцінюванню підлягають заздалегідь сформовані групи установ, що займаються науковою діяльністю за схожими галузями наукових досліджень. У Республіці Узбекистан з цілями створення конкурентного середовища у сфері наукових досліджень і розробок, стимулювання підвищення рівня та якості наукової діяльності, забезпечення ефективних механізмів управління науковою сферою, раціонального використання наукового потенціалу та фінансових ресурсів затверджено “Методологію визначення рейтингу наукових установ”. В основу побудови рейтингу покладено принципи неупередженості, прозорості та справедливості, а також критерії, що визначаються за допомогою показників. Сума балів, розрахована за кожним показником, визначає рейтинг установи. За результатами рейтингування установи розподіляють на три категорії. Сформульовано висновок, що у розглянутих країнах колишнього СРСР віддається перевага кількісному підходу, спрямованому на отримання остаточної оцінки у вигляді єдиного чисельного показника. Така оцінка не враховує якість досліджень і специфіку діяльності у різних галузях науки, не відображає важливість результатів, а отже, не характеризує ефективність діяльності конкретної наукової установи. Зазначений підхід викликає запитання щодо його об’єктивності, оскільки не дозволяє уникнути маніпуляцій із призначенням тих чи інших балів, яке відбувається штучно. Вказано на відмінність методик, що використовуються для оцінювання ефективності діяльності наукових установ в Україні. |
ru_RU |