|
Description:
|
Мета статті полягає в ідентифікації характерних рис циркулярної економіки з позицій продуктивності, а також виокремлення комплексу рушійних сил і перешкод на шляху реалізації циркулярної практики. Вперше
циркулярна економіка розглядається як економічна система, що відтворюється на принципах, відмінних від тих, що характеризують лінійні системи і базується на концепції нелінійності, що передбачає скорочення, альтернативне повторне використання, переробку та відновлення
ресурсів / матеріалів у процесах виробництва / розподілу та споживання, відтворюючись на мікрорівні (продукти, компанії, споживачі), мезорівні (еко-індустріальні парки) та макрорівні (місто, регіон, країна тощо) з
метою забезпечення сталого розвитку (макрорівень, мегарівень) і просування принципів господарювання в категоріях циркулярності, що передбачає: 1) врахування складних способів взаємозалежної взаємодії
природи, суспільства та технологій на локальному, регіональному та глобальному рівнях; 2) організацію виробництва та заохочення споживання в циркулярних потоках, що імітують процеси в екологічних системах;
3) вироблення сталого виробничо-споживчого обміну з огляду на необхідність відтворення природного капіталу на принципах соціальної
справедливості із врахуванням міжпоколінного підходу. Проведений аналіз засвідчив, що перешкоди та рушійні сили на шляху до циркулярної економіки слід розглядати комплексно, що дозволить у подальшому управляти «мережею обмежень» для перетворення її у «мережу рушійних сил та можливостей». |