|
Description:
|
Проаналізовано визначення терміна “синергетика” окремими вітчизняними й зарубіжними науковцями. Зазначено, що синергетика як науковий напрям займається вивченням нелінійних процесів у складних (у багатьох випадках - самоорганізованих) системах у природі, суспільстві, техніці. Засновниками синергетичного підходу є І. Пригожин та Г. Хакен, які завдяки своїм дослідженням систем різноманітної природи вперше детально розробили основні закони, категорії та принципи синергетики як наукового мислення. Розкрито сутність синергетичного підходу. Розглянуто основні принципи синергетики.
Опрацьовано основу методології класичної педагогіки. Розглянуто професійну економічну освіту як соціальну систему, що являє собою сукупність елементів (суб’єкти освіти, зміст, форми, рівні та профілі освіти, управління тощо) і зв’язків між ними. Відстежено основні ознаки системності та їх прояви у професійній освіті. Детально розглянуто критерії відкритості, нелінійності, нерівновісності у контексті визначення системи професійної освіти як синергетичної при її дослідженні. Обґрунтовано, що високий рівень структурованості системи професійної економічної освіти дозволяє при її аналізі скористатися синергетичним підходом. Доведено, що незамкненість системи професійної освіти передбачає тісний зв’язок із зовнішнім середовищем, яким є культура в її широкому розумінні та соціально-економічні умови. Виявлено три найважливіших аспекти застосування синергетичного підходу у педагогіці. Зроблено висновок, що на засадах синергетичного підходу можливе створення умов для самоорганізації майбутніх економістів у процесі адаптації до реальної професійної діяльності. |